Мала культурна столиця України, розвиток міста, інфраструктура, бюджет та культура нашого міста – нам пощастило поспілкуватися зі славутицьким міським головою Юрієм Фомічевим. Очільник міста розповів про свій шлях як він став мером, про те, як вирішує проблеми міста та відповів на багато інших питань. 25 років поспіль керував містом Володимир Удовиченко – єдиний мер перед Юрієм Фомічевим, але з 2015 року посаду мера міста очолює Юрій. Під час виборів більше 50% славутичан проголосували за нього...
Мала культурна столиця України, розвиток міста, інфраструктура, бюджет та культура нашого міста – нам пощастило поспілкуватися зі славутицьким міським головою Юрієм Фомічевим.
Очільник міста розповів про свій шлях як він став мером, про те, як вирішує проблеми міста та відповів на багато інших питань.
25 років поспіль керував містом Володимир Удовиченко – єдиний мер перед Юрієм Фомічевим, але з 2015 року посаду мера міста очолює Юрій. Під час виборів більше 50% славутичан проголосували за нього.
Довгий шлях
- Як і коли ви стали мером міста?
- Ви знаєте, на це питання можна відповісти дуже коротко – виграв вибори. Але до цього було певне підґрунтя, певна історія. Тому потрібно починати з того, чому саме пішов балотуватися в мери. Я балотувався в такий переломний для України рік, після Революції гідності. До того як стати мером, я виконував обов’язки секретаря тодішнього очільника міста Володимира Удовиченка. Так склалося, що він був змушений покинути посаду через зміни в Законодавстві пенсійному, в першу чергу. І тоді я вирішив, що якщо йти, то вже йти до кінця і балотувався.
Звичайно були конкуренти, вони є завжди. Якщо я не помиляюсь, то тоді було 6 кандидатів на цю посаду. Але навіть якщо моя кандидатура на посаду мера міста була єдиною, то конкурентом був би я сам собі. Адже тодішня система виборів трактувала чітко, що якщо у кандидата немає конкурентів, то йому потрібно набрати більше 50% голосів людей, які проголосували.
Не уявляю життя без Славутича
- Що Вам подобається у місті?
- Мені подобається інтелектуальний рівень нашої громади, адже це люди атомники, це інженери, це військові. Славутич завжди бореться за своє виживання, тому що наше місто – супутник Атомної електростанції, яка вже не виробляє енергію, і взагалі в розумінні людства мав бути зникнути, але ми все одно боремося та маємо ще досягнення, результати.
Сама атмосфера у Славутичі подобається. Екологія подобається, тому що ми живемо серед лісу, в нас чиста і прозора вода прямо з під крану. Сам Славутич подобається, тут не можна сказати, що щось одне, я закохався в це місто приблизно 25 років тому, і зараз не уявляю себе в іншому місті.
- Ваше улюблене місце для відпочинку в Славутичі?
- Люблю просто гуляти містом. Ходжу навколо міста, в центрі, вийду просто подихати свіжим повітрям. У Славутичі є місця для оздоровчого відпочинку. Я можу посперечатися зі своїми колегами, і з точністю сказати, що ніде в Україні немає такого містечка як Славутич.
Бюджет
- Який на сьогоднішній день бюджет Славутича?
- Бюджет міста доволі непоганий, якщо брати цифри. На 2020 рік наш бюджет складає 313 мільйонів, але ці кошти складаються з декількох джерел: є власні надходження, які ми збираємо у вигляді податків, основне джерело – податки з доходів фізичних осіб. І це більше 80% , близько 195 мільйонів. Загалом власних надходжень ми плануємо зібрати в цьому році близько 250 мільйонів, сподіваємося так і буде, тому що коронавірус вдарив по бюджету. На сьогоднішній день ми придержуємося плану.
Також є державні кошти, які виділяються на медицину, на освіту, на субсидії та інше.
- Яка на сьогоднішній день заробітна плата у мера?
- Це не є секрет, тому що чиновники повинні подавати свої декларації і там можна подивитися статки мера та його сім’ї. Так, у мене дійсно непогана заробітна плата, 11 тисяч гривень – це оклад встановлений державою, а далі йдуть різні надбавки за вислугу років, за ранг, за особливі досягнення, також надають премії. Якщо прибрати податки, які я сплачую як фізична особа, то я отримую близько 40 тисяч гривень в місяць.
Проблеми треба вирішувати
- Коли Ви читаєте або чуєте, що люди говорять про проблеми міста, то як Ви реагуєте, що Ви робите?
- Зазвичай люди скаржаться коли їм погано. Людина проявляє погану емоцію коли бачить один негатив, і це нормально. Потрібно з’ясувати чому людина проявила таку емоцію, такий тон. Є ті, які просто скаржаться, а є люди, які говорять про проблеми, тому на це потрібно максимально звертати увагу та діяти.
Я вимагаю від своїх служб, щоб вони моніторили та перевіряли сайт, звісно неприємно читати такі коментарі «знову ця влада, нічого нікому», але серед таких рядочків потрібно знаходити дійсно проблеми. Емоція повинна залишатись в стороні, а проблеми потрібно вирішувати. Потім мало хто напише «дякую», з тих хто скаржився, але ми будемо знати, що ми виконуємо свою роботу.
До речі, громада у нас дуже активна і славутичани боляче реагують на негаразди, тому в цьому вони молодці. На проблеми міста потрібно реагувати швидко, щоб люди не страждали.
- Коли ми проводили соціальне опитування, то багато людей скаржилися на недобудовані будівлі. Що з ними робити?
- Я погоджуюсь, вони дійсно нам заважають, особливо ті, які знаходяться на в’їзді в місто. Це недобудований готель на державному балансі, який розпочинав своє будівництво разом зі Славутичем, до речі, його виставлено на аукціон. Незважаючи на те, що будівля простояла довго, експерти сказали, що в неї є перспективи., єдине, що потрібно зробити невеличке корегування верхніх поверхів.
Поряд з недобудованим готелем у нас стоїть також незавершений банно-оздоровчий комплекс, який є приватною власністю. На жаль, цей інвесторський проект не вдався. Зараз власник шукає інвестора. Відверто скажу, що ми постійно спілкуємося з власником і просимо його «або розбири, або дороби», але навіть попри розмови, попри консультації в суді, та будівля приватного власника. Мені прикро, що цей проект не вдався, і що ця недобудована будівля є у місті.
В майбутньому ми плануємо в парку зробити кав’ярню, вже є місце, там коситься травичка. Сподіваюся, що ми поборемо пандемію та все вдасться.
Славутич – мала культура України
- Нещодавно Славутич визнали малою культурою України, як у Ваших очах відображається цей статус?
- Так, це був конкурс українського культурного фонду, який був оголошений ще у минулому 2019 році, і ми вирішили, що треба спробувати. Вперше в Україні обирали столицю культури в двох категоріях: мала та велика. Відповідно до умов до 50 тисяч населення міста – мала культурна столиця, а від 50 тисяч – велика. Ми подали свої проекти, а вони в нас достатньо різні. І вже після фінального звіту та співбесіди з журі нас визнали малою культурою України. Це не означає, що ми найкультурніші в Україні, хоча я сподіваюсь, що так і є. Славутич може похвалитися, щ о він є першим.
До речі, Маріуполь став великою столицею культури України.
Славутич – зелена зона
- Влада поділила Україну на чотири зони: зелену, помаранчева, жовта та червона. В якій зоні Славутич?
- Славутич, як і переважна територія України зараз в зеленій зоні. Але зелена зона – це не означає, що ось нам все дозволено, тому що якщо ми подивимося динаміку захворювання коронавірусом, то взагалі на весні було 200 інфікованих щодня, а сьогодні більше тисячі щодня. В першу чергу це пов’язано зі збільшенням тестування та ми вже знаємо як жити з цим вірусом та як запобігти його захворювання. Сьогодні зелена зона дозволяє нам ходити у захисних масках, нам дозволено проводити масові заходи, але зберігати дистанцію, в громадському, якщо говорити про Славутич, то міжміському транспорту не дозволяється перевозити стоячих пасажирів. Такі правила і ми повинні їх дотримуватися.
Британ Дар'я
