В режимі онлайн-конференції вчора, 8 квітня, пройшли комітетські слухання у Комітеті Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування «35-ті роковини Чорнобильської катастрофи: проблеми та перспективи розвитку зони відчуження». До обговорення чорнобильських питань були запрошені народні депутати, представники центральної ....
В режимі онлайн-конференції вчора, 8 квітня,
пройшли комітетські слухання у Комітеті Верховної Ради України з питань екологічної політики та
природокористування «35-ті роковини Чорнобильської катастрофи: проблеми та перспективи розвитку зони відчуження.
https://m.youtube.com/watch?v=nSOY01-UyFk
До обговорення чорнобильських питань були запрошені народні депутати, представники центральної виконавчої влади,
місцевого самоврядування, Чорнобильської АЕС, міжнародних та громадських організацій, науковці, експерти,
учасники ліквідації аварії на ЧАЕС. Загалом до відеоконференції було здійснено 68 підключень. Модерував зустріч
Голова комітету, народний депутат України Олег Бондаренко.
Перший заступник Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Богдан Боруховський окреслив такі
основні завдання: виведення з експлуатації блоків ЧАЕС, робота з радіоактивними відходами; розвиток
інвестиційного потенціалу зони відчуження; виконання комплексного плану протипожежної безпеки; розвиток
туристичного потенціалу та збереження історичної спадщини.
Про роботу на майданчику Чорнобильської АЕС доповів виконуючий обов'язки генерального директора ДСП ЧАЕС Валерій Сейда.
Змістовно, емоційно, з акцентом на соціальний захист чорнобильців прозвучала промова міського голови Славутича Юрія Фомічева:
«35 років минуло з моменту Чорнобильської катастрофи і декому здавалось, що проблеми Чорнобиля вже десь
далеко, але ми всі розуміємо, що їх актуальність з кожним роком тільки зростає. Введення в експлуатацію Нового
безпечного конфайнменту може скласти враження для світової спільноти, що принаймні на 100 років від Чорнобиля
проблем для світу вже не буде. Добре, що наші європейські патнери розіміють, що НБК — це не закінчення
Чорнобильської історії, а лише початок найважливішого етапу в перетворенні об'єкту «Укриття» в
екологічно-безпечну систему.
Зробити треба ще дуже багато. І настав час перейти на новий рівень вирішення питань Чорнобиля, на основі того
досвіду, що ми маємо. Якщо ми кажемо про розвиток Чорнобильської зони, то є перспективи в будь якому напрямку. В
першу чергу, це люди, які там працюють. У непростих умовах зони відчуження, вони якісно виконують свою роботу та
потребують нашої уваги і того захисту, який їм гарантовано державою.
Напередодні 35-х роковин хочу підняти питання соціального захисту чорнобильців. 26 квітня ми маємо шанс бути
почутими, тому що 27 квітня ми з своїми соціальними проблемами вже нікому не потрібні. Сьогодні в залі присутні
ветерани Чорнобиля, які є особливо вразливими у період пандемії. Їм важливо, що відбувається у Чорнобильській
зоні, які перспективи її розвитку, тому що вони не байдужі до цього. А ми забули про них, втратили основні
базові речі їх соціального захисту і соціальних гарантій, які надавала держава. Ще в 1991 році прийняли Закон
України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи». 20 років працює закон, за цей період було внесено більше 60 поправок, і всі вони стосуються
звуження соціальних гарантій. До прикладу, 48 стаття гарантує людям з інвалідністю після Чорнобильської
катастрофи кошти на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Але після змін у законі розмір
оздоровлення складає 120 гривень на рік. Це треба змінити. Я вважаю, що Верховна Рада і депутати повинні взяти
на себе ініціативу і відновити програму соціальних гарантій.
Наступний аспект — це Славутич. Бо саме тут, щонайменше чверть жителів —чорнобильці. Також місто
Славутич побудоване, як місто-супутник Чорнобильської електростанції, для її експлуатації і відновлення роботи
після аварії. При достроковій зупинці Чорнобильської АЕС ми отримали суттєве економічне потрясіння і лише
інструменти, які тоді надала нам держава у вигляді спеціальної економічної зони дозволило уникнути скорочення
персоналу ЧАЕС. Але у 2005 році дія цього інструменту припинилась. Так, сьогодні Славутич живе і розвивається, в
тому числі, від реалізації міжнародних проектів, але проєкти великого масштабу практично завершені і ми знову
втратили робочі місця, і знову постає питання майбутнього міста. Прошу народних депутатів підтримати нас, щодо
повернення спеціальної економічної зони, можливо, не лише Славутичу, а й іншим територіям, що потребують уваги.
Це питання стоїть на перетині декількох комітетів і співпраці з Кабінетом Міністрів України.
І третє, що хочу зазначити у своїй доповіді — підтримати Чорнобильську АЕС. Це питання компенсації
Пенсійному фонду за всіх працівників, які отримали право на достроковий вихід на пенсію через роботу у важких
умовах. Сьогодні фінансування цих виплат покладено на підприємство. І друга частина — це комерційні
структури, установи, організації, які працюють у Чорнобильській зоні, в тому числі і міжнародні проєкти. На них
також покладений обов'язок пенсійних виплат. Деякі суми сягають до мільйона гривень в місяць. Ми розуміємо,
що для бізнесу простіше збанкрутувати і відкрити нову юридичну особу. Це самообман, коли ми розраховуємо
отримати ці виплати від бізнесу, який працював у Чорнобильській зоні, не маючи права закласти у свій кошторис
такі виплати. Тому звертаємось до вас підтримати і цей напрямок і вирішити питання щодо погашення заборгованості
цих виплат, бо це є також функція держави.
Депутат Київської обласної ради Володимир Удовиченко також звернув увагу на питання соціального захисту
учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, державних гарантіях, на виконання зобов’язань Енергоатомом
спрямовувати 10% від загальної кошторисної вартості будівництва ЦСВЯП на спорудження об’єктів соціального
призначення у Славутичі, Іванківському і Поліському районах.
Від усіх учасників прозвучало багато слушних пропозицій, що будуть враховані у рекомендаціях комітетських слухань.
